Joshua 10

то зробили й вони хитрість. І пішли вони, і забезпе́чились живністю на дорогу, — і взяли́ повити́рані мішки для ослів своїх, і бурдюки́ для вина повити́рані, і потріскані, і пов'я́зані, 1і взуття повитиране та пола́тане на їхніх ногах, і одежа на них поношена, а ввесь хліб їхньої поживи на дорогу був сухий, заплісні́лий. 2І пішли вони до Ісуса, до табо́ру в Ґілґалі, та й сказали до нього та до мужів Ізраїлевих: „Ми прийшли з далекого кра́ю, а ви тепер складіть з нами умову“. 3І сказали Ізраїлеві мужі до хівве́ян: „Може ви сидите́ побли́зу нас, то я́к ми складемо з вами умову?“ 4І сказали вони до Ісуса: „Ми твої раби“. А Ісус сказав до них: „Хто́ ви та звідки прихо́дите?“ 5І вони сказали йому: „З дуже далекого кра́ю прийшли твої раби до Йме́ння Господа, Бога твого, бо ми чули чутку про Нього, і все, що́ Він зробив був в Єгипті, 6і все, що́ Він зробив двом аморейським царям, що по той бік Йорда́ну, — Сигонові, цареві хешбонському, та Оґові, цареві башанському, що в Аштароті. 7І сказали до нас наші старші́ та всі ме́шканці нашого кра́ю, говорячи: Візьміть у свою руку поживу на дорогу, і йдіть навпроти них та й скажете їм: Ми ваші раби, а тепер складіть із нами умову. 8Оце наш хліб: теплим ми забезпечилися ним у поживу на дорогу з наших домів у день нашого ви́ходу, щоб іти до вас, а тепер ось він висох і став заплісні́лий. 9А ці бурдюки́ вина, що понапо́внювали ми нові, ось поде́рлися! А ось одежа наша та взуття́ наше повитира́лося від цієї дуже далекої дороги“. 10І взяли́ люди з їхньої поживи на дорогу, а Господніх уст не питали. 11І вчинив їм Ісус мир, і склав з ними умову, щоб зоставити їх при житті, і присягнули їм начальники громади. 12І сталося по трьох днях по тому, як склали з ними умову, то почули, що близькі́ вони до нього, і сидять вони поміж ними. 13І рушили Ізраїлеві сини, і третього дня прибули́ до їхніх міст. А їхні міста: Ґів'он, і Кефіра, і Беерот, і Кір'ят-Єарім. 14І не повбивали їх Ізраїлеві сини, бо начальники громади присягли́ були їм Господом, Богом Ізраїля. І нарікала вся громада на начальників. 15І сказали всі начальники до всієї громади: „Ми присягнули їм Господом, Богом Ізраїля, а тепер ми не можемо доторкнутися до них. 16Оце зробімо їм, — позоставимо їх при житті, і не буде на нас гніву за прися́гу, що ми присягнули їм“. 17І сказали до них начальники: „Нехай вони живуть“. І стали вони рубати дро́ва та носи́ти воду для всієї громади, як говорили їм начальники. 18І покликав їх Ісус, і промовляв до них, говорячи: „Чому́ ви обмани́ли нас, говорячи: Ми дуже далекі від вас, а ви ось сидите́ серед нас? 19А тепер ви прокля́ті, і не переведеться з-посеред вас раб, і рубачі́ дров, і носії́ води для дому Бога мого“. 20А вони відповіли Ісусові та й сказали: „Бо справді ви́явлено рабам твоїм, що Господь, Бог твій, наказав Мойсеєві, Своєму рабові, дати вам увесь цей край, і ви́губити всіх ме́шканців цієї землі перед вами. І ми дуже налякалися за своє життя зо страху перед вами, і зробили оцю річ. 21А тепер ми оце в руці твоїй: я́к добре, і я́к справедливо в оча́х твоїх учинити нам, учини“. 22І він зробив їм так, — і врятував їх від руки Ізраїлевих синів, і не повбивали їх. 23І дав їх Ісус того дня за рубачі́в дров та за носії́в води для громади й для Господнього же́ртівника, і так є аж до цього дня, до місця, яке він вибере. 30

Ісус побиває п'ятьох аморейських царів

31І сталося, як почув єрусалимський цар Адоні-Цедек, що Ісус здобув Ай та вчинив його закля́ттям, і що як зробив Єрихонові й цареві його, так зробив Аєві та цареві його, і що ме́шканці Ґів'ону склали мир з Ізраїлем та були серед них, 32то дуже налякалися, бо Ґів'он місто велике, як одне з міст царськи́х, і що він більший за Ай, а всі люди його лицарі. 33І послав єрусалимський цар Адоні-Цедек до хевронського царя Гогама, і до ярмутського царя Пір'ама, і до лахіського царя Яфії, і до еґлонського царя Девіра, говорячи: 34„Прийдіть до мене, і допоможіть мені, і ми поб'ємо Ґів'она, бо він замири́в з Ісусом та з Ізраїлевими синами“. 35І вони зібралися, і пішли п'ять аморейських царів: цар єрусалимський, цар хевронський, цар ярмутський, цар лахіський, цар еґлонський, вони та всі табо́ри їхні, і розтаборува́лися при Ґів'оні, і воювали проти них. 36І послали ґів'онські люди до Ісуса та до табо́ру в Ґілґал, говорячи: „Не стримуй своєї руки від своїх рабів! Прийди до нас скоро, і спаси нас та допоможи нам, бо зібралися на нас усі аморейські царі, що замешкують го́ри“. 37І рушив Ісус із Ґілґалу, він та з ним усі вояки́ й військо́ві лицарі. 38І сказав Господь до Ісуса: „Не бійся їх, бо Я віддав їх у твою руку, — ніхто з них не встоїть перед тобою“. 39І прибув до них Ісус знена́цька, — ці́лу ніч ішов із Ґілґалу. 40І Господь навів на них замі́шання перед Ізраїлем, і побив їх великою пора́зкою в Ґів'оні. І він гнав їх дорогою входу до Бет-Хорону, і бив їх аж до Азеки та аж до Маккеди. 41І сталося, коли вони втікали перед Ізраїлем і були на сході від Бет-Хорону, то Господь кидав на них із неба велике каміння аж до Азеки, і вони вмирали. Тих, що повмирали від градово́го каміння, було більше від тих, що Ізраїлеві сини повбивали мече́м. 42Тоді Ісус говорив Господе́ві того дня, коли Господь дав аморе́янина перед Ізраїлевих синів, та й сказав на оча́х Ізраїля: „Стань, сонце, в Ґів'оні, а ти, місяцю, ув айялонській долині! 43І сонце затри́малося, а місяць спинився, аж поки народ відімстився своїм ворогам“. Чи це не написане в книзі Праведного? ▼

▼„Книга Праведного“ — збірник народніх і воєнних пісень, 2 Сам. 1. 18.

І сонце стало на половині неба, і не поспішалося заходити майже ці́лий день.